Письмові роботи студентів

Сторінка студентів

Відгуки про
навчання ◄

Праця студентів ◄

Письмові роботи студентів ▼

Історія християнства в Бузькому районі Львівської області

У 1476 році село Чучмани вперше згадується в історичних джерелах. Між с. Чучмани і Гумнисько виявлено залишки минулого села Кориливка, яке татаро-монгольські нашестя зруйнували докорінно. Поблизу с. Чучмани і Гумнисько виявлено залишки поселень кам’яної доби (кінець ІІІ тисячоліття до нашої ери) та часів Київської Русі. На околиці села Чучмани дослідженно залишки поселення кінця кам’яної - початку бронзової доби (приблизно кінця ІІІ – початок ІІ тисячоліття до нашої ери).

Матеріал взятий з книги: “Історія міст і сіл Української РСР” Львівської області. Київ 1968 р. 978 сторінок.

Як доводять старі хроніки у 1683 році турки оточили столицю Австрії – Відень. Австрійський імператор Леопольд І змушений був кликати на допомогу володарів сусідніх держав. На допомогу приспіли і козаки. Серед них були два брати, які були сиротами. Брати Чучі за хоробрість були відзначені особливо. Австрійський імператор вручив їм своєрідний шляхетський титул, долучивши до їх прізвища німецьке “ман”. І стали брати зватись Чучмани. Польський король нагородив братів землею і вручив охоронцям грамоту. Вони звільнилися від кріпосних повинностей і поселилися в дарованих землях поблизу Буська. І на цих землях виросли два хутори; назва одного Чучмани Заболітні, а іншого – Чучмани Гумниські.

Перша церковна споруда була зведена з дерева у 1724 р. А в 1916 році влітку будівля частково постраждала від пожару та її було реставровано на протязі 1917 року. Стара будівля не могла вміщати прихожан, враховуючи зростання населення і розбудову навколишніх сіл, які належали до парафії с. Гумнисько. Тому, у 1924 році розпочалося збирання коштів на нову будівлю і в 1926 році її було збудовано. Цю будівлю було відкрито і посвячено 21 листопада 1926 року, і вона збереглась до сьогоднішніх днів.

Інтерв’ю з священиком Православної церкви

1. Розкажіть про вашу церкву?

Православна церква сягає своїми коріннями 1054 року. Християнство на Київську Русь було привезено княгинею Ольгою, а Русь була охрещена князем Володимиром. А в нашому краї православна віра була обрана князем Данилом Галицьким у 1200 роках. З приходом на західно - українську землю австро-угорських завойовників, їхньої імперії та польського володарювання, Православна церква була витіснена Греко- Католицькою церквою. Але після другої світової війни з приходом Радянської влади православну церкву офіційно признали державною релігією.

2. Назвіть видатних діячів церкви

Видатними священиками нашої церкви були: Маркіян Шашкевич, Григорій Терлицький, Богдан Ковальський.

3. Ваша біографія та ваше служіння

Я, Приндин Йосип Йосипович народився в 1952 році, в містечку Дрогобич львівської області. Здобув середню освіту в одній із дрогобицьких шкіл. Потім поступив в Московську Духовну Семінарію. Перед закінченням семінарії у 1978 році я одружився. Бог подарував мені двох синів і дочку. Служіння у церкві несу з 1980 року.

4. Яке вчення вашої церкви? Що слід робити щоб спастись?

Жити по заповідях та виконувати їх в повсякденному житті. “Спасай себе сам, щоб кругом тебе спаслися тисячі”.

5. Які плани і цілі вашої церкви?

Згуртовувати людей навколо Божої науки, виховувати в людях терпеливість, любов до Бога і до свого ближнього. “Господи використовуй, якими знаєш судьбами, але спаси мене”.

6. Ваші стосунки з іншими конфесіями та відношення до них?

Моє відношення до інших конфесій “толерантне”, тобто жити в мирі із всіма. “Випереджуйте повагою один одного”. “Поважай мене і я поважатиму тебе”. З боку греко-католиків є частково вороже ставлення до православної громади.

На початку 19 століття молодий юнак п. Гавриш в пошуках кращої долі і матеріального збагачення виїхав у США і, працюючи, познайомився з людьми, які пережили особисто зустріч з Господом і для них Євангелія була реальністю. Ці люди життям і поведінкою відрізнялися від людей, які відвідували православні і католицькі храми того часу. З плином часу, набувши певний капітал, у 1992 році п. Гавриш вертається на рідну землю. Повернувшись, він купляє землю і поселяється в урочищі Могила біля села Острівчик-Пільний. На рідну землю він привіз безцінний багаж – Біблію, видану літературною українською мовою. На цей час це була рідкісна річ і знайшлося багато бажаючих її прочитати. Але перш, ніж давати людям, п. Гавриш показав Біблію с. Пінкевичу, який був священиком села. Той підтвердив, що Біблія за своїм змістом нічим не відрізняється від біблій, якими користувалися священики і люди в церквах. Першим віруючим у 1972 році став Гураль Терентій із села Острівчика-Пільного. Згодом у цьому селі і в інших селах почалося невелике пробудження. В селі Острівчик-Пільний була заснована Євангельська громада, першим пресвітером якої був Кіт Іван, другим пресвітером - Кутянський Петро Іванович, третім – Гураль Іван Терентійович. У 1937 році в с. Острівчик-Пільний відбувся зїзд Євангельських християн за участю: б. Шміт, б. Бергельц, б. Федишин Г, б. Вербіцкий М, б. Симбай М, та багато інших братів з Волині і Тернопільщини.

До війни 40 рр. церква Євангельських християн налічувала 80 членів. Під час війни і в подальші роки їхня кількість набагато зменшилась. Одних вивезли німецькі окупанти, других - арештували і вивезли в Сибір за віру Господню, а інші залишили село у пошуках кращих умов життя. На даний час в с. Острівчик-Пільний налічується п’ять віруючих сімей.

Інтерв’ю надав колишній житель села б. Козловський Володимир Семенович, 1924 року народження; який проживає на даний час у містечку Красне і є батьком діючого пастора. Пробудження в нашому краї і в навколишніх селах, відбувалося з допомогою проповідей віруючих і заробітчан, які поверталися на рідну землю і привозили з собою біблії. Таким був Петро Смолінський, який у 1925 році повернувся із США і привіз Біблію, яка була перекладена на українську мову. Перш за все, Смолінський показав Біблію о. Королевичу, який в той час був священиком села. Той підтвердив, що Біблія за своїм змістом не відрізняється від Біблії, якою користувалися самі священики. Після в Смолінського Біблію брали читати Кухар П, Цимбала Г, Кіт М, Данькових М, та інші люди.

Про те, що в Борткові селяни самі читають Біблію, дізналися проповідники ХВЄП: Адамин, Пушкар П, Федишин Г, Давидюк А, та Голубовський П. Вони почали приходити в село, розшукувати тих людей, які читали Біблію; роз’яснювали їм місця із Слова Божого та проповідували вчення ХВЄП. І вже у 1928 році на свято П’ятидесятниці у с. Острівчик-Пільний, вперше відбулося, святе по вірі, водне хрещення майбутніх членів церкви ХВЄП Золочівського повіту. Водне хрещення прийняли понад 100 осіб, в тому числі із Борткова. Під час акту водного хрещення була присутня міліція. Цей день вважається початком створення бортківської церкви ХВЄП. Вона входила в організований Союз церков ХВЄП Польщі і була зареєстрована у відповідних державних органах. Пресвітером церкви був обраний Михайло Кіт, який був рукопокладений керівниками Союзу ХВЄП. Відносини Євангельських християн не склалися з рештою громади села - вони зазнавали численних утисків від односельчан. Священик також був проти вірних ХВЄП. Він не хотів вписувати новонароджених дітей в метричні книги і реєструвати шлюби між ними. Тому церква ХВЄП завела свої метричні книги. В Борткові у 2000 році був посвячений дім молитви, пастором якого став Василь Майба. 25 чоловік були членами церкви.

Пробудження в нашому краї поширювалося все більше і більше. В с. Утішків приїхав заробітчанин п. Чорний, який також привіз із собою Біблію українською мовою, яку пізніше читали усі односельчани. На північний схід від Острівчика-Пільного через 9-10 км лежить с. Підлісся, в якому також проповідувалася Євангелія. Першою на неї відгукнулася багатодітна сім’я Чучманів, а пізніше і інші сім’ї.

Проповідь Євангелії не проминула і с. Чучмани-Гумниські, які лежать на північ від села Утішків, звідки прийшли перші проповідники і принесли з собою Євангельську звістку в с. Чучмани. Першими, хто прийняв Євангельське вчення - була сім’я Вороновського Андрія Семеновича (1926 р.). У сусідньому селі Гумнисько в 1930 році увірували в Євангелію однофамільці Вороновського Андрія: Вороновська Ганна І, згодом її сестра Горпина І, Текля І, та Марта І. А після війни у 1946 році увірувала ще одна сестра Мехаліна І. Текля І вийшла заміж за Шабат Григорія і разом вони утворили Євангельську сім’ю. В 1949 році мій батько, Карашкевич Володимир Пантелеймонович, одружився з їхньою дочкою Орисею і утворилась ще одна християнська сім’я.

Інтерв’ю з пастором церкви ХВЄП м. Красне

1. Розкажіть про церкву та її історію

На теренах Красного Євангельська віра з’явилася у 1923 році. Її приніс українець з діаспори п. Гавриш, про якого було вище згадано. Згодом Євангельські християни почали збиратися на Богослужіння. Але після війни, коли почалася реєстрація церков, деяка частина людей відійшла від церкви.

2. Назвіть видатних людей, засновників церкви

Видатними людьми і засновниками церкви були: п. Чорний з Утішкова, Романів Петро із Острова, який був пастором до 1959 року.

3. Яка ваша біографія, і яке служіння ви несете у церкві?

Я, Козловський Михайло Володимирович, народився у 1955 році в с. Утішків, де і здобув середню освіту. Після школи я навчався в Львівському радіотехнікумі по зв’язку. У 1971 році я покаявся - і у 1973 прийняв водне хрещення. У 1992 році навчався в Львівській Біблійній Семінарії. Через деякий час я одружився, і в 1993 році був рукоположений на диякона. Після виїзду нашого пастора в США у 1997 році мене рукоположили на пастора.

4. Яке вчення вашої церкви, і що на вашу думку треба робити для того, щоб спастись?

Для того, щоб спастись, потрібно покаятися, прийняти Господа в своє серце, і прийняти водне хрещення, щоб заключити завіт з Богом. Також необхідно читати Біблію, відвідувати Богослужіння, брати участь у житті церкви, бути виконавцем Слова Божого, а не тільки слухачем .

4. Які плани і цілі вашої церкви?

Ми плануємо зробити ремонт, з нагоди десятиріччя відкриття дому молитви, і побудувати приміщення для недільної школи.

6. Які ваші стосунки з іншими конфесіями і як ви відноситеся до них?

В мирі зі всіма.

Бібліографія

Для підготовки цього матеріалу були використані такі книги:

1. Василь Лаба. Історія села Бортків. – Львів: Львівські новини, 2004. – 48 с.

2. Історія міст і сіл Української РСР Львівської області. - К., 1968. – 978 с.

3. Інтерв’ю у старожилів села Чучмани Гумниські і села Острівчик-Пільний.

4. Інтерв’ю з священиком Православної церкви.

5. Інтерв’ю з пресвітером церкви ХВЄП смт Красне.

6. Стецишин Ярослав. Історія с. м. т. Красне. Львів. 2000. – 115 с.

На верх ▲

Designed and hosted by www.LikeW.com