 Пастор
Серединський Микола Максимович
Я народився в
селі Новий Олексинець на Кременеччині 1959 року у православній сім’ї.
Виховувався так, як всі інші діти в атеїстичний час. Коли мені було 12
років, моя мама пішла подивитися на євангельське зібрання. Це було в хаті
віруючих людей, тому що в нашому селі не було молитовного будинку. Згодом
мама навернулася до Бога.
Я закінчив школу
і поступив в технікум міста Борщова. Життя проходило так, як і в більшості
молодих людей: вино, карти... Але на четвертому курсі до мого серця
заговорив Бог. Одного разу, коли я приїхав додому, до нас прийшла одна
віруюча сестра і мама сказала мені: "Сину, ми будемо молитися". Мені було
соромно втікати з хати і я запитав, чи це буде довго. Мама сказала, що ні,
тому я став на коліна разом із ними. Коли вони почали молитися, Бог в той же
час торкнувся мого серця, і саме тоді я покаявся у гріхах перед Ним.
Після того, коли
я повернувся у технікум, мої друзі (ми жили в гуртожитку) запитали: "Що з
тобою? Ти якийсь не такий, як був". Я їм сказав, що покаявся. Вони
посміялися, але з того часу я був не таким, яким мене знали. Я почав читати
Біблію, ходити на богослужіння і згодом став проповідувати.
Після закінчення
технікуму я пішов до армії. Тоді настало для мене велике випробування, тому
що я не прийняв присягу. І там, в армії, в ці важкі часи рука Господня була
наді мною, тоді відчувалася велика радість і Боже благословення...
В 1991 році в
тернопільську церкву ХВЄ приїхав з Канади брат Джек Гунька. Він започаткував
у нас Біблійну семінарію, в якій я став почав навчатися. Ми вчилися після
роботи у вечірній час. Під час навчання я з кожним днем пізнавав все більше
і більше Бога. Це є незабутні роки, нас навчали викладачі з Канади та США.
Навчання в семінарії надихнуло мене до праці на Божих полях.
 Після
закінчення Біблійної семінарії у 1993 році я почав їздити в церкву містечка Гримайлова.
І вже більше 10-ти років працюю у тій церкві і є її пастором. У 2001 році була
започаткована євангельська церква в місті Хоростків, куди ми їздимо щонеділі
після ранкового богослужіння в Гримайлові.
У мене є дружина
і троє дітей. Найстарша донька Інна є вчителем недільної школи у нашій
церкві. Я вірю, що Бог має особливий план щодо спасіння грішників у цих
містах і Він бажає використовувати нас, людей. Я радію за семінарію, що міг
у ній навчатися, і що зараз там навчаються студенти. Я дякую Господу за
брата Джека Гуньку і сестру Катріну, що вони продовжують надихати нашу
молодь на служіння Богові.
Зараз у
семінарії навчається багато молодих студентів, а молодь - це наші майбутні
пастори, проповідники, вчителі недільних шкіл та місіонери. Започатковані
жіночі служіння з допомогою сестри Катріни. Бог хоче використовувати і
сестер для праці у Своєму винограднику.
Бажаю
Господнього благословення для нас усіх і натхнення в служінні для людей, які
ще далеко від Бога.
|
